Європейський акт про доступність: чи стосується він вашого сайту?

Якщо ви продаєте онлайн покупцям у ЄС, то, мабуть, уже отримали кілька листів про Європейський акт про доступність, зокрема від компаній, які заробляють на страху перед дедлайнами. Цей посібник тримається того, що написано в законі: кого він стосується, чого вимагає і що буде, якщо його ігнорувати. Якщо ваша компанія працює в Україні чи деінде за межами ЄС, акт стосується вас тією мірою, якою ви продаєте споживачам у ЄС. Українського законодавства ця стаття не описує: щодо вимог в Україні порадьтеся з юристом.

Що таке Європейський акт про доступність?

Європейський акт про доступність (European Accessibility Act, EAA; Директива (ЄС) 2019/882 (відкриється в новій вкладці)) — закон ЄС, що встановлює спільні вимоги доступності до низки товарів і послуг для споживачів, зокрема до електронної комерції, банківських послуг для споживачів, електронних книжок, продажу квитків на транспорт і електронних комунікацій. Його ухвалили 17 квітня 2019 року, а в усьому ЄС він застосовується з 28 червня 2025 року.

Про «EAA» говорять так, ніби це єдиний звід правил. Насправді в нього три рівні:

• Директива визначає цілі, сферу дії та строки. Вона адресована державам, тож безпосередньо ваш бізнес не зобов’язує.
• Національний закон — те, що справді застосовується до вас: наприклад, Barrierefreiheitsstärkungsgesetz (BFSG) у Німеччині чи Ley 11/2023 в Іспанії. Кожен із них називає власних регуляторів і власні санкції.
• Технічний стандарт EN 301 549 — спосіб на практиці показати, що вимоги виконано. Для сайтів і застосунків він відсилає до Настанов з доступності вебконтенту (WCAG).

Якщо вам називають суму штрафу, запитайте, закон якої країни її встановлює.

Коли EAA почав застосовуватися і що зміниться у 2027 та 2030 роках?

EAA застосовується з 28 червня 2025 року. Держави-члени мали ухвалити національні закони до 28 червня 2022 року й застосовувати їх із 28 червня 2025 року (стаття 31). Деякі перехідні періоди тривають довше: договори про надання послуг і обладнання, що існували до червня 2025 року, можуть діяти не пізніше ніж до 28 червня 2030 року.

Найчастіше неправильно розуміють дату 2030 року. Це не відстрочка для сайтів: магазин, відкритий у 2026 році, має відповідати правилам уже зараз. Додатковий час отримують лише договори й обладнання, що існували до червня 2025 року.

На які сайти й застосунки поширюється EAA?

EAA охоплює сайти й застосунки, через які надають шість видів споживчих послуг: електронну комерцію, банківські послуги для споживачів, електронні комунікації, доступ до аудіовізуальних медіапослуг, електронні книжки та частину послуг авіаційного, автобусного, залізничного й водного пасажирського транспорту. Найширша категорія — електронна комерція: до неї належить будь-який сайт чи застосунок, через який споживач може укласти договір дистанційно.

Директива визначає послуги електронної комерції як «послуги, що надаються дистанційно, через вебсайти та послуги на базі мобільних пристроїв, електронними засобами та на індивідуальний запит споживача з метою укладення споживчого договору» (стаття 3(30)). Якщо на вашому сайті чи в застосунку можна купити, забронювати або оформити підписку, такий сайт чи застосунок з великою ймовірністю підпадає під дію акта: магазин одягу на Shopify, система бронювання готелю, підписка на набори продуктів для готування.

Деякі випадки не такі очевидні. Сайт ресторану, де є лише меню й номер телефону, найімовірніше, не є послугою електронної комерції, бо договір через нього не укладають. Якщо ж додати онлайн-замовлення, сайт, імовірно, нею стане. Саме в таких сірих зонах, як форми бронювання столиків, варто запитати роз’яснень у регулятора або юриста.

Який контент не охоплено?

Навіть на сайті, що підпадає під дію акта, стаття 2(4) виключає:

• попередньо записані аудіо та відео, а також офісні документи, наприклад PDF, опубліковані до 28 червня 2025 року;
• онлайн-карти, якщо основну інформацію для орієнтування надано також у доступній цифровій формі;
• сторонній контент, який ви не фінансуєте, не розробляєте й не контролюєте;
• архівний контент, який не оновлювали й не редагували після 28 червня 2025 року.

Не тлумачте виняток для стороннього контенту надто широко. Плагін оформлення замовлення чи чат, які ви самі обрали й за які платите, важко назвати контентом, який ви не фінансуєте й не контролюєте. EAA поширюється й на товари, наприклад комп’ютери, платіжні термінали та електронні рідери, але для сайту важать правила щодо послуг.

Чи поширюється EAA на малий бізнес?

Лише частково. Мікропідприємства, що надають послуги, звільнені від вимог до послуг. Мікропідприємство — це компанія, у якій працює менше ніж 10 осіб і річний оборот або підсумок річного балансу не перевищує 2 млн євро (стаття 3(23)). Малі компанії понад цю межу підпадають під дію акта, а мікропідприємства, які виробляють або продають охоплені товари, від вимог не звільнені.

Важать обидві частини критерію. Інтернет-магазин із 6 працівниками й оборотом 1,5 млн євро — мікропідприємство. Магазин із 6 працівниками й оборотом 3 млн євро теж ним залишається, якщо підсумок його балансу не перевищує 2 млн євро. А магазин із 12 працівниками підпадає під дію акта, хоч яким малим був би його оборот.

Стаття 4(5) звільняє лише мікропідприємства, що надають послуги, тож компанія з п’яти осіб, яка випускає електронні рідери, однаково має виконувати вимоги до товарів.

Два застереження. Національні закони можуть відрізнятися: федеральний закон Бельгії звільняє мікропідприємства лише до 28 червня 2030 року (Loi du 5 novembre 2023, art. 40 (відкриється в новій вкладці)). А виняток знімає юридичний обов’язок, але не саму проблему. Покупець, який не може пройти оформлення замовлення зі скринрідером, піде, хоч скільки б працівників у вас було.

Чи поширюється EAA на компанії поза ЄС, B2B-сайти та Велику Британію?

Так — на компанії за межами ЄС, які продають споживачам у ЄС, і, як правило, ні — на продажі лише бізнесу. Директива охоплює кожного, хто надає послугу на ринку ЄС або пропонує її споживачам у ЄС (стаття 3(4)), хоч би де його було зареєстровано. Британський чи американський магазин, що продає споживачам у ЄС, підпадає під дію акта щодо цих продажів.

• Продавці з країн поза ЄС. Значення має те, кому ви продаєте. Якщо ваш магазин доставляє замовлення покупцям у Франції, до цієї послуги застосовується французький закон. Продажі покупцям за межами ЄС не охоплено.
• B2B. Електронна комерція в розумінні директиви — це договір зі споживачем, тобто з людиною, яка купує не в межах своєї підприємницької чи професійної діяльності (стаття 3(22)). Оптовий портал лише для зареєстрованих компаній, як правило, під дію акта не підпадає; сайт, що продає і тим, і іншим, підпадає щодо продажів споживачам.
• Велика Британія. EAA не є британським законом, але британські компанії, що продають споживачам у ЄС, підпорядковуються законам країн, у які продають. Усередині країни Закон про рівність 2010 року (Equality Act 2010) вимагає розумного пристосування, не встановлюючи технічного вебстандарту, а правила доступності для публічного сектору (відкриється в новій вкладці) поширюються лише на державні органи.

Якому стандарту потрібно відповідати?

На практиці — EN 301 549, а для сайтів це сьогодні означає WCAG 2.1 рівня AA. Сама директива перелічує функціональні вимоги, а не рівень WCAG. Чинна еталонна версія — EN 301 549 v3.2.1 (2021), а з версією 4.1.1, опублікованою у вересні 2026 року, вимогою стане WCAG 2.2 рівня AA, щойно Європейська комісія опублікує посилання на неї в Офіційному віснику ЄС.

AccessibleEU (відкриється в новій вкладці), ресурсний центр Єврокомісії з питань доступності, зазначає, що v4.1.1 «ще не є юридично еталонним стандартом». Коли посилання на неї опублікують, відповідність їй даватиме презумпцію відповідності EAA. Назвати дату поки що ніхто не може.

Наша порада: розробляйте й тестуйте за WCAG 2.2 рівня AA вже зараз. Ця версія містить усе з WCAG 2.1, крім одного застарілого критерію, тож ви покриваєте обидві. Про дев’ять нових критеріїв розповідає стаття «Що нового у WCAG 2.2», а рівні описано в нашому огляді WCAG.

Яку інформацію потрібно опублікувати?

Постачальники послуг мають публікувати інформацію про те, як їхня послуга відповідає вимогам доступності, «у загальних умовах або рівнозначному документі» (додаток V). У ній потрібно описати послугу в доступних форматах і пояснити, як виконуються вимоги. Згідно зі статтею 13(2), ця інформація має бути загальнодоступною в письмовій та усній формі, доки надається послуга.

Національні закони можуть доповнювати цей перелік, наприклад вимагати назвати регулятора. Багато компаній розміщують цю інформацію на окремій сторінці про доступність із посиланнями з футера сайту та з умов використання, приблизно як заяву про доступність. У нашому посібнику «Як скласти заяву про доступність» є шаблон, що покриває і те, і інше, а документація про заяву заходить ще далі.

Якщо ви вважаєте, що якась вимога створює для вас непропорційний тягар, просто заявити про це замало. Стаття 14 вимагає задокументованої оцінки, яку слід оновлювати щонайменше раз на п’ять років, і повідомлення відповідних органів; від цього кроку звільнені лише мікропідприємства.

Хто стежить за дотриманням EAA і які передбачено штрафи?

Кожна країна призначає власних регуляторів і встановлює власні санкції, які мають бути «ефективними, пропорційними та стримувальними» (стаття 30). Для інтернет-магазину регулятором зазвичай є орган із захисту прав споживачів або ринкового нагляду. Максимальні штрафи — від кількох тисяч євро до 1 млн євро й більше, а в деяких країнах їх прив’язано до обороту.

Це верхні межі, а не те, що, найімовірніше, сплатить компанія з проблемою, яку можна виправити. До того ж цифри в інтернеті часто копіюють із помилками, тож перш ніж спиратися на якусь суму, перевірте закон своєї країни.

З чого почати?

З’ясуйте, чи підпадаєте ви під дію акта, потім протестуйте й виправте сценарії, які найважливіші для покупців, чесно опублікуйте, на якому етапі ви перебуваєте, і вбудуйте доступність у процес будь-яких змін сайту. Здебільшого це звичайна продуктова робота, виконана в розумному порядку, а не разовий юридичний проєкт.

1. Визначте сферу дії. Перелічіть послуги, які ви пропонуєте споживачам у ЄС, країни, у які продаєте, а також кількість працівників і оборот. Якщо ви близько до межі мікропідприємства, запишіть, як ви це порахували.
2. Протестуйте ключові сценарії: пошук, сторінки товарів, кошик, оформлення замовлення та вхід. Почніть із безкоштовних автоматичних інструментів, а потім перевірте вручну з клавіатурою та скринрідером, як описано в нашому посібнику «Як перевірити доступність сайту».
3. Виправляйте за ступенем шкоди. Кнопка оформлення замовлення, до якої не дістатися з клавіатури, важливіша за бліде посилання у футері. Найпоширеніші помилки зібрано в чеклісті доступності сайту.
4. Опублікуйте інформацію про доступність, зокрема про те, що ще не виправлено, і про те, як із вами зв’язатися.
5. Зробіть це рутиною. Стаття 13(3) вимагає процедур, які зберігають відповідність послуги в міру її змін, тому перевіряйте доступність щоразу, коли оновлюєте тему чи підключаєте сторонній інструмент.
6. Запитуйте, якщо незрозуміло. З питаннями щодо сфери дії чи винятків звертайтеся до юриста або національного регулятора.

Яке місце тут посідає віджет доступності?

Жоден віджет не робить сайт відповідним EAA, зокрема й наш. Європейська комісія пише, що інструменти, «які не забезпечують відповідності самого вебсайту детальним критеріям стандарту, не є належним рішенням» (Єврокомісія, Web Accessibility (відкриється в новій вкладці)). Водночас віджет може допомогти частині відвідувачів як додатковий шар поверх правильно зробленого сайту.

SiteAccessible дає відвідувачам змогу налаштовувати контраст, розмір тексту та допоміжні засоби для читання. Він не виправляє ваш код, не замінює аудитів і тестування за участю людей з інвалідністю та не дає юридичного захисту.